10 липня 2019 р. Кабінет Міністрів України (КМУ) прийняв Постанову № 623, якою вніс зміни до Постанови КМУ від 18.12.2013 р. № 947 щодо Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання. Цими змінами був запроваджений відповідний порядок для отримання компенсації особами, житлові будинки (квартири) яких були зруйновані внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. На даний момент постанова не була опублікована, однак текст став доступним на Урядовому порталі.

 

 

Нижче надаємо свій експрес-аналіз вказаного документу від експертів БФ”Право на захист”:

 

Безсумнівним позитивом у цьому питанні є те, що КМУ нарешті визнав проблему на загальнонаціональному рівні та здійснив перший крок на шляху до запровадження повноцінної процедури відшкодування шкоди власникам житла, яка була завдана внаслідок бойових дій. Вказана постанова встановлює як порядок надання компенсації за зруйноване внаслідок збройної агресії РФ житло, так і порядок надання допомоги за пошкоджене житло внаслідок будь-якої надзвичайної ситуації. Як вбачається з тексту постанови, грошова допомога має надаватися у тому числі і постраждалим внаслідок збройної агресії РФ.

 

Однією з концептуальних проблем вказаного документу є те, що був прийнятий не окремий нормативно-правовий акт щодо цього питання, а внесені зміни до вже існуючої Постанови № 947. А вона містить чітку прив’язку до території — навіть у назві постанови йдеться про осіб, які залишилися «на попередньому місці проживання». Таким чином, сфера дії Постанови № 623 не буде поширюватися на постраждалих, житло яких було зруйноване внаслідок бойових дій, та виїхали за межі відповідних населених пунктів — тобто на внутрішньо переміщених осіб.

 

Іншою концептуальною проблемою є те, що у вказаній Постанові говориться про існування надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. У цьому можна побачити зв’язок із Розпорядженням КМУ від 26.01.2015 р. № 47-р «Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації», яким встановлено режим надзвичайної ситуації державного рівня соціального та воєнного характеру, а також із нормами Кодексу цивільного захисту України, які теж передбачають можливість існування такого режиму. Проте зазначений режим, як і режим проведення антитерористичної операції, аж ніяк не є тотожним наслідкам бойових дій. Прив’язка порядку відшкодування шкоди, завданої житлу (компенсації) внаслідок обстрілів до режиму надзвичайної ситуації воєнного характеру є такою ж підміною юридичних понять, як і позначення бойових дій антитерористичною операцією. Це так само може спричинити плутанину щодо застосування положень Постанови № 623. Окрім того, варто нагадати, що Закон України 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлює факт збройної агресії РФ, проте не містить згадки про надзвичайну ситуацію воєнного характеру в Україні. Чи створить це перепони для отримання компенсації або допомоги постраждалими – покаже практика застосування постанови.

 

 Ще одним проблемним питанням, на яке варто звернути увагу є положення п. 7 Порядку, за яким розмір грошової компенсації постраждалим визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до розташування зруйнованих житлових будинків (квартир), але не більше 300 тис. грн. Насамперед, постає питання щодо зазначеної суми: яким чином були здійснені розрахунки, завдяки яким ця сума була визначена саме такою. Також вказане питання тягне за собою інше: чи були здійснені розрахунки загального обсягу коштів, які необхідні на виплату грошової компенсації за зруйноване житло. Окрім цього, в абз. 3 цього ж пункту зазначено, що під час визначення розміру грошової компенсації враховується розмір заподіяної матеріальної шкоди, страхових виплат та інших видів допомог. Таким чином, можна припустити, що у випадку відновлення будинку за рахунок гуманітарної допомоги сума компенсації для постраждалої особи може бути суттєво зменшена.Крім того, обмеження суми компенсації вказаною сумою коштів є звуженням законних прав постраждалих, передбачених ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту — адже в ній не зазначено жодних граничних обмежень. Також цілком зрозуміло, що механізм визначення розміру грошової компенсації за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до місцезнаходження зруйнованих житлових будинків (квартир) безпосередньо випливає із ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України. Але саме таке обмеження суми компенсації викликає сумніви у релевантності компенсації до реальних збитків, які понесли постраждалі особи. Зазначені показники встановлюються відповідним наказом Мінрегіону щороку. Так, згідно із Наказом № 335 від 06.12.2018 на 01.01.2019 р. опосередкована вартість спорудження 1 м/кв. житла для Донецької області становить 12 446 грн., а для Луганської – 11 367 грн. Навіть за умови виплати постраждалій особі максимально допустимої за цією Постановою суми компенсації – 300 тис. грн., покриється лише від 24 до 26 м/кв. житла. При цьому варто звернути увагу, що згідно із п. 3 Порядку грошова компенсація є одноразовою і повторна виплата коштів не допускається, а відповідно до п. 11 Порядку після отримання грошової компенсації постраждалі особи втрачають право на отримання пільг і компенсацій, що передбачені ч. 8 ст. 86 та ч. 2 ст. 89 Кодексу цивільного захисту України (забезпечення житлом за рахунок держави, оплата вартості проїзду чи витрат на перевезення майна, одержання безвідсоткової позики на господарське обзаведення у порядку та розмірі, встановлених КМУ).

 

 До можливих майбутніх процедурних проблем можна віднести норму про те, що рішення про виплату компенсації приймається протягом 5 днів з моменту подання постраждалим заяви і відповідного пакету документів. Тобто комісія має дуже стислі строки для перевірки документів і прийняття рішення (мова не йде навіть про 5 робочих днів). Навіть перевірити факт отримання особою «інших видів допомоги» у такий строк фізично майже неможливо. Тож малоймовірно, що комісії об’єктивно зможуть дотримуватися встановлених строків. Так само виникає сумнів, що у державному бюджеті буде передбачено достатньо коштів для своєчасних виплат компенсацій протягом передбачених постановою 30 днів з моменту прийняття рішення про виплату.

 

У випадку отримання грошової допомоги (від 3 до 15 прожиткових мінімумів), постраждала особа також втрачає права на отримання компенсації в повному обсязі у майбутньому. Умовно кажучи, за напівзруйнований житловий будинок можна отримати близько 6000  — і втратити будь-які права на отримання від держави відшкодування  реальної суми збитки.

 

 Для наймачів (тобто не осіб, що на законних підставах мешкали у пошкодженому або зруйнованому житлі, однак не були його власниками) передбачено лише грошову допомогу у випадку пошкодження. Жодних виплат наймачам у випадку зруйнування житла не передбачено.

 

Фактично не врегульовано питання виплат для постраждалих, які мешкають на тимчасово окупованій території. З одного боку, постановою не передбачено, що вони не мають права на допомогу або компенсацію. Однак з іншого боку, такі особи не зможуть скористатися своїм правом через неможливість органів влади провести обстеження пошкодженого або зруйнованого житла.

 

Є побоювання, що постраждалі, що вирішать не використовувати зазначену недосконалу адміністративну процедуру, а звернуться до суду з цивільним позовом до держави, можуть стикнутися з відмовою у позові, оскільки не використали новостворений механізм.

 

 

 

                Загалом варто зазначити, що, з одного боку, механізм визначений Постановою № 623, створює підміну юридичних понять і може породити проблеми із правозастосуванням, а з другого – може бути життєздатним лише за низки умов:

 

наявності положення про комісію, яка буде здійснювати обстеження зруйнованого житла і форми акту, який має бути виданий за результатами обстеження. Згідно з абз. 2 п. 3 та абз. 2 п. 4 Порядку,  обидва документи мають бути затверджені Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (МТОТ). Оскільки ці документи не додані до тексту Постанови № 623, очевидно, що їхня розробка ще триває і строки прийняття наразі невідомі;

 

— наявності передбачених коштів у Державному бюджеті України. Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку фінансування заходів з надання грошової компенсації постраждалим здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел. Враховуючи, що йдеться про переважно державне фінансування, у проекті Державного бюджету України на 2020 рік (Додаток 3) вже має бути закладений окремий рядок видатків для виконання цієї Постанови. Зважаючи на те, що згідно із п. 6 Порядку МТОТ фактично є розпорядником бюджетних коштів, ймовірно, що саме рішенням цього органу будуть виділені субвенції Донецькій і Луганській ОДА-ВЦА для надання відповідних компенсацій.

 БФ”Право на захист”