Сьогодні ми презентуємо моніторинговий звіт БФ «Право на захист» «Перетин лінії зіткнення через КПВВ» за серпень 2019 року.

В основу звіту покладені дані, зібрані протягом 47 візитів на п’ять контрольних пунктів в’їзду-виїзду (КПВВ) в серпні 2019 року. Більше статистичних даних можна знайти за посиланням.

Головні події:

▪ КПВВ «Майорське» не працювало 28/08/2019 з 13:15 по 14:20 через введення режиму «червоний». За словами людей, що їхали з НКУУТ, під час введення режиму «червоний», вони були змушені чекати на блокпості НКУУТ без укриття. Цивільних осіб на КУУТ евакуювали з КПВВ.
▪ УВКБ ООН за підтримки НУО «Проліска» запустили електричний автомобіль для перевезення найбільш вразливих категорій пішоходів: 75+, осіб з інвалідністю, вагітних жінок та дітей. Електричний автомобіль працює щоденно з 07:00 до 17:00 та може перевозити до 400 осіб на день.
▪ Наприкінці серпня було завершено процес розмінування поблизу КПВВ «Станиця Луганська» на КУУТ, підготовка до реконструкції моста триває.
▪ Кількість респондентів, що супроводжували неповнолітніх осіб (переважно жителі НКУУТ) досягло 15%, що на 8% більше за середній показник у попередні місяці 2019 року. Особи старшого віку рідше подорожували з дітьми (6% порівняно з 37% респондентів у віці 18-34 років). Причини перетину таких респондентів суттєво відрізнялися, як видно з графіків

Звіт містить інформацію, зібрану БФ «Право на Захист» в межах опитування, що регулярно проводиться з червня 2017 року. КПВВ розташовані в Донецькій («Майорське», «Мар’їнка», «Гнутове» та «Новотроїцьке») та Луганській («Станиця Луганська») областях. Опитування є частиною моніторингу порушення прав населення, що постраждало від конфлікту, та проводиться в межах проєкту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам України», що реалізується БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR). Таке опитування має на меті з’ясувати причини, умови та ризики, які супроводжують перетин лінії зіткнення через КПВВ. Зібрана під час опитування інформація допоможе визначити потреби, прогалини та тенденції, а також забезпечити доказову базу для діяльності з адвокації.

Документ можна завантажити англійською та українською мовами.

БФ «Право на захист»

Восстанавливаемый мост вблизи КПВВ в Станице Луганской (Луганская обл.) планируется открыть до 27 ноября. Об этом сообщает пресс-служба Офиса главы государства Владимира Зеленского.

Восстановление моста через реку Северский Донец продолжается. В частности, осуществляется асфальтирование дороги от моста в направлении КПВВ.

Утром 15 сентября к месту, где проводит работы ООО «Укртрансмост», прибыли два грузовых автомобиля со щебнем. По состоянию на 11:00 было заасфальтировано почти 300 м (из 750 м) правой стороны дороги в направлении моста. Также утром завершено асфальтирование левой части дороги.

Кроме того, продолжают работу пиротехники. Сотрудники Государственной службы Украины по чрезвычайным ситуациям обследовали часть территории прилегающей лесопосадки в направлении моста. Было выявлено 32 опасных предмета. В целом разминировано 1,25 га грунтовой дороги к лесу, более гектара технологической дороги; 1,37 га с правой стороны и 1,35 га с левой стороны вдоль дороги и более 2 га участка местности у моста радиусом 125 метров.

Согласно графику, до 11 октября 2019 года планируется установить временную (обходную) переправу, а до 27 ноября – открыть основной мост.

Сайт Восстановление Донбасса

21 августа 2019 года, за неделю до окончания своей работы, действующий Кабинет министров Украины принял постановление № 788, которым наглядно продемонстрировал свое отношение к самым уязвимым категориям граждан своей страны, пострадавших от конфликта, к ст.1 Конституции Украины, где написано, что, среди прочего, Украина является социальным государством, а также степень уважения к судебной ветви власти. 

Что произошло?

1. Постановление Кабмина № 365 от 08.06.2016 больше не распространяется на пенсионные выплаты.

Таким образом, наш судебный процесс по признанию незаконным и отмене Постановления 335 http://www.donbasssos.org/335-4-2/), которым устанавливается необходимость особого порядка выплаты пенсионной задолженности, теряет значение, поскольку в решении суда первой инстанции введение особого порядка было признано незаконным и отменено именно в части пенсионных выплат.

2. При этом положение о том, что задолженность по пенсиям до момента ее возобновления выплачивается на условиях особого несуществующего порядка, сохраняется. Просто теперь оно перенесено в последний абзац п.1 Постановления Кабмина № 637 от 05.11.2014.

3. Всем, кто переместился с неподконтрольной территории, в том числе тем, кто отказался от справки переселенца, пенсионные выплаты будут осуществляться в порядке, который распространяется на внутренне перемещенных лиц, вне зависимости, стоят они на учете в данный момент как ВПО, или нет (это теперь специально прописано в п. 1 Постановления 637). Таким образом, государство не позволит вам перестать быть переселенцем, даже если вы этого захотите. Этот статус навсегда останется с вами.

4. В том же пункте Постановления 637 прописан теперь тот порядок проверок пенсионеров, который раньше регулировался постановлением № 365. («Аркану» — быть). Круг тех, от кого Пенсионный фонд может получить информацию о том, что пенсионер отсутствует по месту проживания, теперь до некоторой степени регламентирован (хотя и не ограничен): это либо госорганы (ДПСУ, МВД, СБУ, Нацполиция, Государственная миграционная служба, Минфин и др.), либо органы местного самоуправления. Таким образом, приостановка пенсии невозможна без официальной информации от любого из этих органов, пусть даже она будет получена в виде данных из электронных реестров. При этом в любой из этих органов ПФУ имеет право обратиться по собственной инициативе в любой момент. 

5. В Порядок выплаты пенсионных задолженностей по решению суда (где, в частности, написано, что специальная комиссия от ПФУ решает, исполнять эти решения или нет) включены еще “прочие выплаты, связанные с пенсиями», а также отдельно — выплаты судьям в отставке.

(Тем не менее, на выплату наследникам сумм недополученной пенсии умершего этот порядок все равно не распространяется).

6. И наконец – пожалуй, самое худшее. В п.1 Постановления 637 вводится новая норма: “Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики”. Как мы понимаем, этого порядка нет, и в ближайшее время по чисто техническим причинам (смена Кабинета министров) разработан он не будет. Таким образом, можно ожидать, что теперь абсолютно ВСЕ пенсионеры-переселенцы при обращении в Пенсионный фонд могут получить отказ на основе того, что порядок их идентификации еще не разработан.

 

Что теперь со всем этим делать?

В целом то же, что и раньше – ведь мы, как и раньше, имеем дело не с законами, а с подзаконными актами, которые не должны противоречить законам и Конституции Украины. В любой конфликтной ситуации берите письменный отказ от начальника отделения Пенсионного фонда (ОБЯЗАТЕЛЬНО с указанием оснований отказа; если выплаты приостановлены по инициативе Пенсионного фонда, сотрудники обязаны предоставить вам соответствующий документ из СБУ / ДПСУ / МВД и т.д.). Подавайте на начальника ПФУ заявление в полицию по ст. 175 Уголовного кодекса Украины (Невыплата заработной платы, стипендии или других установленных законом выплат) – и пишите обращение в Комитет по правам человека новой Верховной Рады http://kompravlud.rada.gov.ua/feedback и на Президента Украины https://www.president.gov.ua/ru/appeals/appeals-info.

Донбасс SOS

Во вложении к этому письму Вы найдете 42-й выпуск Юридического бюллетеня Датского Совета по делам беженцев за июль 2019 года, сфокусированный на следующих вопросах:

 

1.  Кабинет Министров Адаптировал Порядок Предоставления Денежной Помощи и Компенсации Пострадавшим от Чрезвычайных Ситуаций к Условиям Конфликта на Востоке Украины (секция включает Информационную Справку ДСБ-ДГР №21 в конце документа)

2.  Кабинет Министров Утвердил Субвенции Местным Бюджетам На Жилье Для Внутренне Перемещенных Лиц

3. Кабинет Министров Утвердил Новый Порядок Перемещения Лиц и Товаров Через Линию Столкновения 

4.  Плановое Увеличение Прожиточного Минимума и Минимальной Пенсии Вступили в Силу

5. Кабинет Министров Ввел Надбавку Для Лиц с Пенсией Менее 2 000 Гривен

Юридический Бюллетень Датского Совета Выпуск 42 Июль 2019

Почти 20 % всех звонков, которые поступили на нашу Горячую линию в июле (и 23 % обращений на юридическую онлайн-приемную организации), касались вопросов, связанных с Пенсионным фондом. Больше трети обращений — это жалобы на нарушение законодательства со стороны Пенсионного фонда. 

Так, 54 человека пожаловались по телефону на неисполнение вступивших в силу решений суда. Некоторые из них уже давно отнесли документы в исполнительную службу, но и это не помогло восстановить справедливость. Мы советуем добиваться в таких случаях возбуждения уголовного производства по ст. 382 Уголовного кодекса Украины против начальника отделения соответствующего пенсионного фонда. Если полиция отказывает в регистрации производства в Едином реестре досудебных расследований — необходимо жаловаться в вышестоящие органы, в ГБР, либо брать письменный отказ в возбуждении уголовного дела и обжаловать его в суде.

21 человек пожаловался на то, что Пенсионный фонд не выплачивает наследникам полную сумму недополученной пенсии скончавшихся родственников. Анализ этой проблемы можно найти в нашей статье. Если коротко — в законе не существует нормы, которая ограничивала бы срок обращения наследников за средствами, принадлежавшим умершим. Ссылка Пенсионного фонда на ст.46 Закона Украины “Про общеобязательное государственное пенсионное страхование” абсолютно незаконна, что подтверждается недавней судебной практикой (1, 2, 3 и др.) . В данном случае применимы только ст.52 вышеуказанного закона и ст. 91 Закона “Про пенсионное обеспечение”: “Суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, передаються членам його сім’ї, а в разі їх відсутності — входять до складу спадщини”. 

Почти 30 человек столкнулись с тем, что Пенсионный фонд отказался при начислении им пенсии учитывать основной документ, который подтверждает их стаж, в том числе льготный — трудовую книжку, либо отдельные записи в ней. Сотрудники Пенсионного фонда придирались к печатям, подписям в ней, требовали дополнительных справок с давно не существующих мест работы. Все это прямо противоречит ст. 62 Закона Украины “Про пенсионное обеспечение”, где сказано: «Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка». Дополнительные документы могут требовать лишь при ее отсутствии, что следует из самого названия «Порядка подтверждения наличествующего трудового стажа при отсутствии трудовой книжки или соответствующих записей в ней”, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 12.08.1993 № 637

При этом добиться того, чтобы Пенсионный фонд признал дополнительные справки с предприятий, которые, к примеру, остались на оккупированной территории, можно только в судебном порядке

Наконец, самой распространенной проблемой (62 звонка) стала невыплата пенсионных задолженностей за прошедший период. Больше года Кабинет Министров Украины собирается принять специальный порядок для такого рода выплат. С тех пор Окружной административный суд г. Киева уже признал требование разработки этого порядка дискриминационным, но Кабинет министров подал апелляцию на это решение. Проблема невыплаты пенсионных задолженностей поднималась уже и в Комитете по правам человека Верховной Рады Украины — но с места так пока ничего и не сдвинулось. Люди обращаются в суд, суды выносят решения в пользу истцов — но (тут мы возвращаемся к тому, с чего начали) эти решения не исполняются.

Таким образом, Пенсионный фонд фактически перекладывает свою работу на суды, чем отнимает время, силы и нервы не только у самих пенсионеров или их наследников, но и у всех остальных граждан, рассмотрение дел которых теперь может затянуться до бесконечности. Кроме того, бездеятельность Пенсионного фонда ухудшает ситуацию с исполнением судебных решений в стране вообще — а ведь ЕСПЧ уже дважды признал неисполнение судебных решений системной проблемой Украины.

Согласно ст.6 Европейской конвенции по правам человека, каждый имеет право на справедливый суд. Согласно ст.1 Первого протокола к ней же, каждому гарантируется уважение его собственности. Недавно в Конституцию Украины были внесены поправки относительно курса на полноправное членство Украины в Европейском Союзе. Но, судя по всему, Пенсионный фонд не интересуется Конституцией Украины, как и в принципе действующим законодательством.

 

В связи с этим мы предлагаем:

Если вы столкнулись с отказом исполнения решения суда о выплате пенсии, либо с другими фактами нарушения ваших прав — направьте обращение на Офис Президента Украины, а также на Верховную Раду Украины с вашей историей. Пусть новоизбранные представители народа услышат обращения своих сограждан и приложат силы для исправления ситуации. (По крайней мере, они не смогут сказать, что были не в курсе).

А нашу статистику мы обязательно отправим в профильные министерства.

Протягом останніх двох місяців Кабінет Міністрів України прийняв дві Постанови, які стосуються житла для осіб, постраждалих від конфлікту: про надання житла у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам та про компенсацію за житло, зруйноване внаслідок агресії Російської Федерації. Окрім цього, керівник військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області нещодавно затвердив новий Порядок надання матеріальної допомоги потерпілим внаслідок проведення АТО/ООС. Наразі ще невідомо, як (та чи) всі ці механізми насправді будуть працювати, але вже зараз можна констатувати, що ці Постанови не вирішують проблеми житла для переселенців на рівні, який встановлюють міжнародні стандарти.

Ми вже писали про Керівні принципи ООН з питань внутрішнього переміщення, які були розроблені Організацією Об’єднаних Націй для захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Зрозуміло, що для людей, які були змушені залишити свої домівки, найважливішим питанням є — питання житла. Тому в 2005 році ООН прийняла додаткові рекомендації для держав-членів: «Принципи ООН з питань реституції житла та майна біженців і переміщених осіб», також відомі як «Принципи Пінєйру» (або Пін’єру, або Пінейру, в інших транслітераціях), відповідно до прізвища основного автора документу. Оригінал тексту можна знайти тут, в російському перекладі тут, українського перекладу у відкритих джерелах нам знайти не вдалося. 

 

Що таке реституція та хто має на неї право?

Згідно принципу 2, “всі біженці та переміщені особи мають право на відновлення будь-якого житла, землі та / або майна, якого їх безпідставно або незаконно їх позбавили, або отримати компенсацію за будь-яке житло, землю та / або майно, яке фактично неможливе відновити, що визначено незалежним, неупередженим судом. Держави повинні надавати перевагу праву на реституцію як найкращому засобу відшкодування за переміщення”.

Тобто найкращий спосіб відновити порушені права людей — поновити їх стан до порушення, а саме надати можливість людям повернутися до своїх домівок та відремонтувати їх (саме це називається реституцією). Але, як нам відомо, це не завжди можливо, передусім з міркувань безпеки. В таких випадках (власне, лише в таких випадках) людям треба надати компенсацію за житло, яким вони більше не мають можливості користуватися. Здійснення реституції та компенсації не може залежати від того, чи людина повернулася на покинуте місце проживання, чи ні (зрозуміло, що в жодному випадку умовою для надання компенсації не може бути постійне проживання у зруйнованому житлі, як це фактично запровадив Кабінет міністрів України у нещодавній Постанові № 623 від 10.07.2019).

Згідно принципу 9, “нікого не можна примушувати… залишатися в межах певної території, району або регіону. Аналогічним чином нікого не можна примушувати… покинути певну територію, район або регіон”. Але при цьому, всі переселенці “мають право на добровільне повернення в свої колишні будинки, на свої землі або місця звичайного проживання в умовах безпеки і поваги до їхньої гідності”. Якщо людина бажає повернутися, держава повинна її надати таку можливість та вичерпну інформацію щодо ситуації на місці її колишнього проживання. Якщо людина бажає залишитися в іншому місці, держава повинна знайти для неї відповідні можливості, але це не позбавляє її права на реституцію або компенсацію (принцип 10). 

Саме на державу покладається відповідальність за забезпечення адекватного механізму реституції та/або компенсації. Відповідно до Принципу 8, “держави повинні вживати позитивних заходів, спрямовані на полегшення становища біженців і переміщених осіб, які проживають у неналежних житлових умовах”. Згідно Принципу 12, «держави повинні створювати та підтримувати справедливі, своєчасні, незалежні, прозорі та недискримінаційні процедури, інститути та механізми для оцінки та забезпечення вимог щодо повернення житла, землі та майна”. Строк дії права на компенсацію або реституцію не може бути обмеженим певним відрізком часу.

 

Як має відбуватися реституція або компенсація?

“Принципи Пінєйру” містять також детальні рекомендації щодо самого механізму реституції та / або компенсації. Так, згідно принципу 13, “кожен, хто був безпідставно або незаконно позбавлений житла, землі та / або майна, повинен мати можливість подати заяву про реституцію та / або компенсацію незалежному та неупередженому органу, щоб він прийняв відповідне рішення та повідомив про це особу. Держави не повинні встановлювати жодних передумов для подання заяви про реституцію… Держави забезпечують, щоб процес подачі та розгляду претензій про реституцію був доступний для… переміщених осіб незалежно від місця їх проживання в момент переміщення… Держави докладають зусиль до створення в усіх порушених районах, де в даний час проживають потенційні заявники, центрів і бюро з розгляду претензій про реституцію… Держави забезпечують, щоб особам, які бажають подати претензію про реституцію, надавалася належна, по можливості безкоштовна, правова допомога”. 

Згідно 14 Принципу, при розробці та реалізації відповідних механізмів держава повинна консультуватися із самими переселенцями: “держави та інші відповідні… суб’єкти забезпечують, щоб програми добровільної репатріації та реституції житла, землі і майна здійснювалися при належних консультацій з особами, групами і громадами, чиї права порушені, та за їх участю”.

Відповідно до 15-го Принципу, як один з невід’ємних компонентів будь-якої програми реституції, держави створюють або відновлюють національні багатоцільові кадастрові або інші системи реєстрації прав на житло, землю і майно, при чому для цього використовується вся наявна інформація: не лише документи, але й судові рішення, та навіть особисті свідчення людей. За замовчуванням,  “держави можуть в кінцевому підсумку виходити з того, що особи, які залишають свої домівки в певний період, який характеризується насильством або лихом, роблять це з причин, пов’язаних з насильством або лихом, і тому мають право на реституцію житла, землі і майна”.. В рекомендаціях також зазначається, що угоди щодо зміни власника майна, підписані під примусом, не мають юридичної сили. 

Право на реституцію та / або компенсацію мають не лише офіційні власники житла, але й ті, хто, наприклад, користувався житлом у муніципальній власності (Принцип 16). ООН також зазначає, що в процесі реституції треба хоча б певною мірою захищати також права тих, хто за цей час міг оселитися в домі переміщеної людини (принцип 17), але це не повинно відбуватися на шкоду власників, які були змушені залишити свою домівку. Більше того, держава повинна захищати майно людей, вживати спеціальних заходів для запобігання руйнуванню або розграбуванню покинутого житла, землі та майна (принцип 20.4). Якщо відповідні рішення щодо повернення майна або компенсації були прийняті, вони мають виконуватися, в тому числі примусово (принцип 20.1: як бачимо, Організація Об’єднаних Націй очікує, що державні органи не завжди будуть мати бажання насправді повертати людям майно та створювати для них умови, придатні для життя).

Компенсація: не позбавлення житла, але його відновлення 

Згідно 21-го Принципу Пін’єру, “всі переміщені особи мають право на повну та ефективну компенсацію як невід’ємну складову процесу реституції. Компенсація може бути грошовою або натуральною. Держави гарантують, що компенсація застосовується лише тоді, коли фактична реституція не є можливою, або коли постраждала сторона свідомо і добровільно приймає компенсацію замість реституції”. Навіть якщо житло знищене та більше не існує, власник повинен мати можливість його відновити. 

Тобто якщо держава заплатила грошові кошти власникові зруйнованого або пошкодженого житла, це в жодному випадку не може означати, що право власності переходить до держави, як це стверджував Верховний суд, посилаючись на Кодекс цивільного захисту України.

 

На жаль, Принципи ООН щодо реституції житла та майна внутрішньо переміщених осіб — це лише рекомендації. Але саме на ці міжнародні стандарти повинна орієнтуватися наша держава як член Організації Об’єднаних Націй, саме цього мають право очікувати від неї наші громадяни, цього очікують від неї також міжнародні партнери. Рада Європи також визнала керівними Принципи Пінейру для своїх держав-членів (Резолюція та Рекомендація ПАРЄ щодо вирішення майнових проблем біженців та переміщених осіб). 

На ці рішення посилається також Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права для України (справи “Саргсян проти Азербайджану” , “Чірагов проти Вірменії”, та інші). Можна знайти згадки “Принципів Пінєйру” і в українському судовому реєстрі (приклад 1, 2, 3), але треба констатувати, що шлях до їх реального застосування в Україні залишається дуже довгим.

10 липня 2019 р. Кабінет Міністрів України (КМУ) прийняв Постанову № 623, якою вніс зміни до Постанови КМУ від 18.12.2013 р. № 947 щодо Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання. Цими змінами був запроваджений відповідний порядок для отримання компенсації особами, житлові будинки (квартири) яких були зруйновані внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. На даний момент постанова не була опублікована, однак текст став доступним на Урядовому порталі.

 

 

Нижче надаємо свій експрес-аналіз вказаного документу від експертів БФ”Право на захист”:

 

Безсумнівним позитивом у цьому питанні є те, що КМУ нарешті визнав проблему на загальнонаціональному рівні та здійснив перший крок на шляху до запровадження повноцінної процедури відшкодування шкоди власникам житла, яка була завдана внаслідок бойових дій. Вказана постанова встановлює як порядок надання компенсації за зруйноване внаслідок збройної агресії РФ житло, так і порядок надання допомоги за пошкоджене житло внаслідок будь-якої надзвичайної ситуації. Як вбачається з тексту постанови, грошова допомога має надаватися у тому числі і постраждалим внаслідок збройної агресії РФ.

 

Однією з концептуальних проблем вказаного документу є те, що був прийнятий не окремий нормативно-правовий акт щодо цього питання, а внесені зміни до вже існуючої Постанови № 947. А вона містить чітку прив’язку до території — навіть у назві постанови йдеться про осіб, які залишилися «на попередньому місці проживання». Таким чином, сфера дії Постанови № 623 не буде поширюватися на постраждалих, житло яких було зруйноване внаслідок бойових дій, та виїхали за межі відповідних населених пунктів — тобто на внутрішньо переміщених осіб.

 

Іншою концептуальною проблемою є те, що у вказаній Постанові говориться про існування надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації. У цьому можна побачити зв’язок із Розпорядженням КМУ від 26.01.2015 р. № 47-р «Про встановлення режимів підвищеної готовності та надзвичайної ситуації», яким встановлено режим надзвичайної ситуації державного рівня соціального та воєнного характеру, а також із нормами Кодексу цивільного захисту України, які теж передбачають можливість існування такого режиму. Проте зазначений режим, як і режим проведення антитерористичної операції, аж ніяк не є тотожним наслідкам бойових дій. Прив’язка порядку відшкодування шкоди, завданої житлу (компенсації) внаслідок обстрілів до режиму надзвичайної ситуації воєнного характеру є такою ж підміною юридичних понять, як і позначення бойових дій антитерористичною операцією. Це так само може спричинити плутанину щодо застосування положень Постанови № 623. Окрім того, варто нагадати, що Закон України 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» встановлює факт збройної агресії РФ, проте не містить згадки про надзвичайну ситуацію воєнного характеру в Україні. Чи створить це перепони для отримання компенсації або допомоги постраждалими – покаже практика застосування постанови.

 

 Ще одним проблемним питанням, на яке варто звернути увагу є положення п. 7 Порядку, за яким розмір грошової компенсації постраждалим визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до розташування зруйнованих житлових будинків (квартир), але не більше 300 тис. грн. Насамперед, постає питання щодо зазначеної суми: яким чином були здійснені розрахунки, завдяки яким ця сума була визначена саме такою. Також вказане питання тягне за собою інше: чи були здійснені розрахунки загального обсягу коштів, які необхідні на виплату грошової компенсації за зруйноване житло. Окрім цього, в абз. 3 цього ж пункту зазначено, що під час визначення розміру грошової компенсації враховується розмір заподіяної матеріальної шкоди, страхових виплат та інших видів допомог. Таким чином, можна припустити, що у випадку відновлення будинку за рахунок гуманітарної допомоги сума компенсації для постраждалої особи може бути суттєво зменшена.Крім того, обмеження суми компенсації вказаною сумою коштів є звуженням законних прав постраждалих, передбачених ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту — адже в ній не зазначено жодних граничних обмежень. Також цілком зрозуміло, що механізм визначення розміру грошової компенсації за показниками опосередкованої вартості спорудження житла в регіонах України відповідно до місцезнаходження зруйнованих житлових будинків (квартир) безпосередньо випливає із ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України. Але саме таке обмеження суми компенсації викликає сумніви у релевантності компенсації до реальних збитків, які понесли постраждалі особи. Зазначені показники встановлюються відповідним наказом Мінрегіону щороку. Так, згідно із Наказом № 335 від 06.12.2018 на 01.01.2019 р. опосередкована вартість спорудження 1 м/кв. житла для Донецької області становить 12 446 грн., а для Луганської – 11 367 грн. Навіть за умови виплати постраждалій особі максимально допустимої за цією Постановою суми компенсації – 300 тис. грн., покриється лише від 24 до 26 м/кв. житла. При цьому варто звернути увагу, що згідно із п. 3 Порядку грошова компенсація є одноразовою і повторна виплата коштів не допускається, а відповідно до п. 11 Порядку після отримання грошової компенсації постраждалі особи втрачають право на отримання пільг і компенсацій, що передбачені ч. 8 ст. 86 та ч. 2 ст. 89 Кодексу цивільного захисту України (забезпечення житлом за рахунок держави, оплата вартості проїзду чи витрат на перевезення майна, одержання безвідсоткової позики на господарське обзаведення у порядку та розмірі, встановлених КМУ).

 

 До можливих майбутніх процедурних проблем можна віднести норму про те, що рішення про виплату компенсації приймається протягом 5 днів з моменту подання постраждалим заяви і відповідного пакету документів. Тобто комісія має дуже стислі строки для перевірки документів і прийняття рішення (мова не йде навіть про 5 робочих днів). Навіть перевірити факт отримання особою «інших видів допомоги» у такий строк фізично майже неможливо. Тож малоймовірно, що комісії об’єктивно зможуть дотримуватися встановлених строків. Так само виникає сумнів, що у державному бюджеті буде передбачено достатньо коштів для своєчасних виплат компенсацій протягом передбачених постановою 30 днів з моменту прийняття рішення про виплату.

 

У випадку отримання грошової допомоги (від 3 до 15 прожиткових мінімумів), постраждала особа також втрачає права на отримання компенсації в повному обсязі у майбутньому. Умовно кажучи, за напівзруйнований житловий будинок можна отримати близько 6000  — і втратити будь-які права на отримання від держави відшкодування  реальної суми збитки.

 

 Для наймачів (тобто не осіб, що на законних підставах мешкали у пошкодженому або зруйнованому житлі, однак не були його власниками) передбачено лише грошову допомогу у випадку пошкодження. Жодних виплат наймачам у випадку зруйнування житла не передбачено.

 

Фактично не врегульовано питання виплат для постраждалих, які мешкають на тимчасово окупованій території. З одного боку, постановою не передбачено, що вони не мають права на допомогу або компенсацію. Однак з іншого боку, такі особи не зможуть скористатися своїм правом через неможливість органів влади провести обстеження пошкодженого або зруйнованого житла.

 

Є побоювання, що постраждалі, що вирішать не використовувати зазначену недосконалу адміністративну процедуру, а звернуться до суду з цивільним позовом до держави, можуть стикнутися з відмовою у позові, оскільки не використали новостворений механізм.

 

 

 

                Загалом варто зазначити, що, з одного боку, механізм визначений Постановою № 623, створює підміну юридичних понять і може породити проблеми із правозастосуванням, а з другого – може бути життєздатним лише за низки умов:

 

наявності положення про комісію, яка буде здійснювати обстеження зруйнованого житла і форми акту, який має бути виданий за результатами обстеження. Згідно з абз. 2 п. 3 та абз. 2 п. 4 Порядку,  обидва документи мають бути затверджені Міністерством з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (МТОТ). Оскільки ці документи не додані до тексту Постанови № 623, очевидно, що їхня розробка ще триває і строки прийняття наразі невідомі;

 

— наявності передбачених коштів у Державному бюджеті України. Відповідно до абз. 2 п. 10 Порядку фінансування заходів з надання грошової компенсації постраждалим здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел. Враховуючи, що йдеться про переважно державне фінансування, у проекті Державного бюджету України на 2020 рік (Додаток 3) вже має бути закладений окремий рядок видатків для виконання цієї Постанови. Зважаючи на те, що згідно із п. 6 Порядку МТОТ фактично є розпорядником бюджетних коштів, ймовірно, що саме рішенням цього органу будуть виділені субвенції Донецькій і Луганській ОДА-ВЦА для надання відповідних компенсацій.

 БФ”Право на захист”

 

Во вложении к этому письму Вы найдете 41-й выпуск Юридического бюллетеня Датского Совета по делам беженцев за июнь 2019 года, сфокусированный на следующих вопросах:

 

1.  Кабинет Министров Принял Постановление, Регулирующие Порядок Предоставления Временного Жилья Переселенцам

2.  Кабинет Министров Ввел Надбавку Сотрудникам Государственных и Коммунальных Учреждений, Действующих На Линии Столкновения

3. Кабинет Министров Ввел Изменения В Порядок Въезда / Выезда На Территорию Крыма 

4.  Парламент Ввел Ответственность за Незаконное Ношение Военной Формы и Осквернение Памятников, Посвященных «АТО» и Событиям Майдана

5. Парламент Принял Закон О Легализации Пребывания в Украине Иностранцев и Лиц Без Гражданства, Оказывающих Помощь Вооруженным Силам Украины

РУС Юридический Бюллетень Датского Совета Выпуск 41 — Июнь 2019

 

Во вложении к этому письму Вы найдете 40-й выпуск Юридического бюллетеня Датского Совета по делам беженцев за май 2019 года, сфокусированный на следующих вопросах:

 

1.  75 Лет Спустя: Кабинет Министров Утвердил Механизм Реституции и Компенсации Депортированным Лицам и их Наследникам

2.  Реакция на Упрощение Процедуры Получения Российского Гражданства Для Жителей «ЛНР» и «ДНР»

3. Кабинет Министров Разрабатывает Процедуры, Необходимые Для Верификации Получателей Государственных Выплат и Пенсий 

4.  Международный Трибунал ООН по Морскому Праву Определил Временные Меры в Деле по Иску Украины к России о Захвате Военных Кораблей

5. Комитет Парламента Рекомендовал Кабинету Министров Ускорить Работу над Обеспечением Свободы Перемещения и Права на Пенсию Лиц, Пострадавших от Конфликта

6.  Кабинет Министров Утвердил Концепцию Развития Системы Экстренной Медицинской Помощи »

7.  Кабинет Министров Утвердил Положение о Государственной Социальной Службе

РУС Юридический Бюллетень Датского Совета, Выпуск 40 — Май 2019

Во вложении к этому письму Вы найдете 39-й выпуск Юридического бюллетеня Датского Совета по делам беженцев за апрель 2019 года, сфокусированный на следующих вопросах:

 

1.  Президент России Издал Указы Об Упрощении Процедуры Получения Российского Гражданства Жителями «ДНР» и «ЛНР»

2.  Министерство Иностранных Дел Украины Отреагировало На Указы Об Упрощении Процедуры Получения Гражданства России

3. Парламент Принял Закон Об Обеспечении Функционирования Украинского Языка В Качестве Государственного 

4.  Парламент Внес Изменения в Закон О Противоминной Деятельности О Прямом Финансировании Операторов Противоминной Деятельности

5. Кабинет Министров Утвердил Правила Маркировки Связанных С Минами Угроз

6.  Президент Подписал Указ «О Вопросе Европейской и Евроатлантической Интеграции Украины»

7.  Правительство Определило Процедуру Вынесения Полицией Запретительного Предписания Для Защиты От Домашнего Насилия

8.  Изменения в Программе «Доступные Лекарства»: Расширение Доступа к Лекарствам и Электронный Рецепт

9.  Кабинет Министров Обновил Гарантии Оплаты Труда При Выполнении Обязательных Общественных Работ в Условиях Военного Положения

10.  Верховный Суд Обязал Пенсионный Фонд Рассмотреть Выданные «ДНР» Документы, Поданные С Заявлением О Назначении Пенсии

11.  Украина Подала Иск Против России В Связи С Захватом Военных Кораблей В Ноябре 2018 Года

РУС Юридический Бюллетень Апрель 2019 Выпуск 39